Протидія булінгу та психологічна служба

ПЛАН

заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) у

Вищому професійному училищі №24 м.Заставна

 

№ з/п Назва заходу Відповідальні за виконання Строк виконання
1 Ознайомити учнів, батьків з нормативними документами щодо організації освітнього процесу Дирекція Вересень
2 Проводити системну роботу з педпрацівниками, батьками та учнями на тему: «Маски булінгу» Дирекція, практичний психолог Протягом року
3 Тренінгові заняття з педколективом на тему: «Профілактика боулінгу в учнівському середовищі» Практичний психолог Лютий
4 Участь у районних та обласних семінарах, нарадах щодо протидії булінгу Заступник директора з ВР, практичний психолог, педпрацівники Протягом року
5 Оформити стенди «Стоп – булінгу» Дирекція Протягом року
6 Провести просвітницьку роботу на батьківських зборах на тему: «Як протидіяти булігну» Дирекція Протягом року
7 Проведення виховних годин:

– Правила поведінки учнів у навчальному закладі

– Сучасне рабство

– Насильство як його уникнути

– Зовнішня і внутрішня краса людини

– Попередження злочинності в учнівському середовищі

– Право у нашому житті

– Відповідальність підлітків за скоєння злочинів

– Культура поведінки краса людини

– Що ми знаємо про боулінг

– Де згода в сім’ї, там мир і тишина…

Дирекція Протягом року

 

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).

Із метою створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти здобувачів освіти педагогічні працівники, батьки та інші учасники освітнього процесу зобов’язані повідомляти керівника закладу про випадки булінгу, учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

Відповідно до такої заяви керівник закладу видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб. Для прийняття рішення за результатами розслідування керівник закладу скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то керівник закладу повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службу у справах дітей.

У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний із цим, то він може звертатися до органів Національної поліції України із заявою.

Керівник закладу повідомляє про терміни, порядок реагування на доведені випадки булінгу, відповідальність осіб, причетних до булінгу та процедуру розгляду відповідно до законодавства.

Згідно з КУпАП булінг учасника освітнього процесу тягне за собою накладання штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів або від 20 до 40 годин громадських робіт. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф становитиме від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 40 до 60 годин. Булінг, вчинений малолітньою або неповнолітньою особою, тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють.

Рекомендації до оформлення заяви

  1. Подається державною мовою.
  2. Чітко вказуються прізвища.
  3. Дотримання вимог до оформлення реквізитів.
  4. Не допускати виправлень.
  5. Зміст заяви пишеться в довільній формі.

Реагування на доведені випадки булінгу

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

  1. У день подання заяви видається наказ по закладу освіти про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.
  2. Створюється комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі – Комісія) зі складу педагогічних працівників (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьків постраждалого та булера, керівника закладу освіти та скликається засідання.
  3. Комісія протягом 10 днів проводить розслідування та приймає відповідне рішення:

–        якщо Комісія визнає, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять системний характер, про це повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна превенція) та Служба у справах дітей;

–        якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згоден з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції  України із заявою.

  1. Рішення Комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів Комісії.
  2. Кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), за наявності — спостерігачі зобов’язані виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

Стаття 173-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу(Кодекс України про адміністративні правопорушення)

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого: – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення: – тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років: – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років: – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

 

ПОРЯДОК

реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освітита застосування заходів виховного впливу

 

  1. Загальніположення
  2. Цим документом визначається порядок реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти суб’єктами реагування, в тому числі при наявності підозри про вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої або неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу.
  3. У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:

конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною потреб, інтересів, соціальних установок, планівтощо у свідомості окремої особи, яке виникає в між особистісних взаємодіях окремих осіб чи груп;

типовими ознаками конфлікту є:

нерегулярність;

баланс (рівність) сил – здатність кожної зі сторін конфлікту впливати на процес конфлікту, відноснарівність фізичних сил, соціально-психологічної адаптованості, комунікаційних навичок, соціального статусу, стану здоров’я, ментального розвитку;

відсутність умислу заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування своїм інтересам та/або спричинення соціальної ізоляції;

розкаяння сторін конфлікту;

зусилля сторін конфлікту спрямовані на вирішення конфлікту.

булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи булла заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого;

типовими ознаками булінгу (цькування) є:

систематичність (повторюваність) діяння – вчинення різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, в тому числі за допомогою засобів електронної комунікації),двічі і більшеразівстосовнооднієї і тієї ж особи;

наявністьсторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

умисні дії або бездіяльність кривдника, наслідкомяких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;

дисбаланс (нерівність) сил – різниця у фізичному розвитку кривдника та потерпілого, рівні соціально-психологічної адаптованості, комунікаційних навичок, соціальному статусі, стані здоров’я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо;

відсутність розкаяння у кривдника.

сторони булінгу (цькування) – це безпосередні учасники випадку – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); однією зі сторін випадку булінгу (цькуання) бов’язково є малолітня чи неповнолітня особа;

кривдник (булер) – учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, котра вчиняє булінг (цькування) по відношенню до іншого учасника освітнього процесу;

потерпілий (жертва булінгу) – учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, стосовно якої було вчинено булінг (цькування), в результаті чого безпосередньо заподіяно фізичну, психологічну, матеріальну шкоду, приниження, страх, тривогу, підпорядкування інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції;

спостерігачі – безпосередні свідки та/або очевидці випадку булінгу (цькування);

наслідок булінгу (цькування) – фізична, психологічна, матеріальна шкода, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або соціальна ізоляція потерпілого;

учасники булінгу (цькування) – сторони булінгу (цькування), інші заінтересовані особи у запобіганні та протидії булінгу (цькування) в закладі освіти, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти;

фізичне насильство – форма насильства, в тому числі при вчиненні булінгу (цькування), що включає штовхання, зачіпання, підніжки, бійки, стусани, ляпаси, удари та інші дії, які завдають біль і тілесні ушкодження тощо;

психологічне насильство – форма насильства, в тому числі при вчиненні булінгу (цькування), що включає образи, поширення неправдивих чуток, ізоляція, ігнорування, бойкот, відмова від спілкування, погрози, маніпуляції, шантаж тощо;

економічне насильство – форма насильства, в тому числі при вчиненні булінгу (цькування), що включає дрібні крадіжки, пошкодження або знищення особистих речей, вимагання грошей, їжі тощо;

сексуальне насильство – форма насильства, в тому числі при вчиненні булінгу (цькування), що включає образливі жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток, обмацування сексуального (інтимного) характеру та/або змісту, сексуальні домагання тощо;

кібербулінг – булінг (цькування), який вчиняється із застосуванням засобів електронних комунікацій (фото, відео і аудіо фіксація).

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в законах України «Про освіту», «Про соціальні послуги», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

  1. Проявами булінгу (цькування) в закладі освіти, які є підставою для обґрунтованої підозри та реагування, є:
  • психологічні:

замкнутість, тривожність, страх або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка; неврівноважена поведінка; агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства; різка зміна звичної для дитини поведінки на контрастну; уповільнене мислення, знижена здатність до навчання; відлюдкуватість, уникнення однолітків, бажання спілкуватись із значно молодшими дітьми; ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процессу спілкуватися; занижена самооцінка, наявність почуття провини; поява швидкої втомлюваності, заниженої спроможності до концентрації уваги; демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу; схильність до прогулювання навчання; відмова йти до закладу освіти з посиланням на поганее самопочуття; депресивні розлади; аутоагресія (самопошкодження); суїцидальні нахили та думки; інші прояви.

2) фізичні:

Явні фізичні пошкодження; ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо); скарги дитини на біль та/або поганее самопочуття;  намагання приховати травми та обставини їх отримання; наявність фото, відео та аудіоматеріалів фізичних знущань; інші прояви.

3) економічні:

Наявні пошкодження або зникнення майна та/абоособистих речей; скарги на пошкодження чи зникнення особистих речей; скарги на вимагання особистих речей, їжі, грошей; інші прояви.

4) сексуальні:

скарги на образливі жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток, обмацування сексуального (інтимного) характеру та/абозмісту;  наявність фото, відео та аудіоматеріалів сексуального (інтимного) характеру та/абозмісту; приховування статевих ознак через сором’язливість шляхом нашарування великої кількості одягу на тілі або використання одягу, який максимально приховує тіло; інші прояви.

  1. До булінгу (цькування), який вчиняється стосовно неповнолітньої чи малолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу в закладі освіти, слід відносити випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, туалетними та душовими кімнатами, їдальнею тощо) та/або за його межами, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

 

  1. Суб’єкти реагування на випадки булінгу (цькування) в закладі освіти
  2. Суб’єктами реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти є:

Заклади освіти всіх типів та форм власності; засновник (засновники) закладів освіти (орган місцевого самоврядування та їх виконавчі органи у сфері освіти, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освітиабоякі в іншийспосібвідповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника закладу освіти); органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи у сфері освіти; територіальні органи (підрозділи) служб у справахдітей та центрисоціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; територіальні органи (підрозділи) Національної поліції України.

Кожен із суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти діє в межах повноважень, передбачених законом та цим нормативно-правовим актом.

Суб’єкти реагування на випадки булінгу (цькування) у закладах освіти за потреби надають інформацію центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки про результати здійснення повноважень щодо запобігання та протидії булінгу (цькування),визначених законодавством.

 

  1. Діяльність суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти здійснюється на таких принципах:

законності; відкритості та прозорості; дотримання прав і свобод людини; поваги та неупередженогоставлення до сторінбулінгу (цькування); конфіденційності; взаємодії та співпраці;невідкладного реагування; комплексного підходу;нетерпимості до булінгу (цькування) та визнання його суспільної небезпеки.

  1. Орган місцевого самоврядування та їх виконавчі органи у сфері освіти, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника закладу освіти:

– здійснюють контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

– розглядають скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг;

– сприяють створенню безпечного освітнього середовища в закладах освіти та вживають заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу;

– можуть делегувати окремі свої повноваження колегіальному органу управління закладу освіти та/або наглядовій (піклувальній) раді закладу освіти.

4.Територіальні органи (підрозділи) служб у справах дітей та центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді разом із членами (представниками) комісії закладу освіти з розгляду випадків булінгу (цькування):

– проводять оцінку потреб малолітнього чи неповнолітнього кривдника та/або потерпілого щодо соціальних послуг, медичної або психологічної допомоги;

– інформують одного з батьків або законного представника про права, соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну, правову допомогу, якими може скористатися малолітній чи неповнолітній кривдник та/або потерпілий.

 

III. Порядок реагування закладу освіти на випадки булінгу (цькування)

  1. Підставою для реагування в закладах освіти на випадки булінгу (цькування) є заява або повідомлення, про випадок та/або підозру його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, отриманої суб’єктами реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

Повідомлення можуть бути в усній та/або письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації (телефон, соціальні мережі, електронна пошта, електронні месенджери,офіційні веб ресурси та ін.).

  1. Повідомляти про випадки булінгу (цькування) в закладах освіти може будь-яка особа, учасником або стороною якого вона стала або яка підозрює про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, або про який отримала достовірну інформацію.

Повідомлення про випадки булінгу (цькування) або підозру про його вчинення можуть подаватися до будь-якого суб’єкта реагування, визначеного у пункті 1 розділу II цього Порядку.

  1. Повнолітні учасники освітнього процесу зобов’язані вжити заходів невідкладного реагування у разі звернення дитини та/або якщо вони стали свідками булінгу (цькування) (оцінити рівень небезпеки життю та здоров’ю сторін булінгу (цькування), негайно втрутитись із метою припинення небезпечного впливу, надати (за потреби) невідкладну медичну та психологічну допомогу, звернутись до органів охорони здоров’я для надання медичної допомоги тощо).
  2. Керівник закладу освіти:

– призначає уповноважену особу за реалізацію норм законодавства у сфері запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти з числа своїх заступників;

– у разі отримання заяви про випадок булінгу (цькування) не пізніше однієї доби повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України про звернення, одного з батьків або законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи; для невідкладного надання психологічної допомоги (за потреби) інформує територіальний орган (підрозділ) служби у справах дітей та/або центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; для організації надання медичної допомоги постраждалій особі (за потреби) викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

– визначає наказом склад комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) з метою проведення розслідування;

– у випадку тимчасової відсутності уповноваженої особи визначає цим наказом особу зі складу комісії, відповідальну за підготовку матеріалів для засідання (шляхом опитування учасників випадку, з’ясування наявності фото та відеофіксацій, психологічної характеристики сторін тощо );

– інформує особу, яка звернулась із заявою, про подальший порядок її розгляду;

– скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) не пізніше, ніж три робочідні з дня надходження заяви про випадок або підозру з метою планування та застосування необхідних заходів реагування.

 

  1. IV. Діяльність комісії закладу освіти з розгляду випадків булінгу (цькування)
  2. Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) є колегіальним органом закладу освіти, яка скликається в кожному окремому випадку надходження заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти не пізніше ніж три робочі дні з дня надходження заяви або повідомлення.
  3. До складу комісії входять уповноважена особа та інші заінтересовані особи (педагогічні, науково-педагогічні, наукові працівники, практичний психолог, медичний працівник та інші особи) за рішенням керівника закладу освіти.

До участі в засіданні комісії також можуть бути залучені сторони булінгу (цькування) (за потреби), один з батьків або законних представників малолітнього або неповнолітнього кривдника та потерпілого, представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу(цькування) в закладах освіти та інших заінтересованих сторін.

  1. Комісія на своїх засіданнях розробляє пропозиції та рекомендації з питань, що належать до її компетенції.

4.За підсумками роботи комісії складається протокол.

  1. За виконання та моніторинг запланованих заходіввідновлення та нормалізації психологічного клімату в закладі освіти та визначених рекомендацій для учасників булінгу (цькування) згідно з протоколом засідання комісії відповідає уповноважена особа або особа, яка її замінює у разі відсутності відповідно до наказу про склад комісії.
  2. До повноважень комісії належать:

– розгляд та аналіз матеріалів за результатами проведенного розслідування щодо з’ясування обставин на підставі заяви про булінг (цькування);

– визначення сторін булінгу (цькування), можливих причин та необхідних заходів для їх усунення;

– планування заходів стабілізації психологічного клімату у колективі, формування емпатії між сторонами булінгу (цькування) та надання соціальних та психолого-педагогічних послуг сторонам булінгу (цькування), в тому числі із залученням необхідних фахівців із надання правової, соціальної та іншої допомоги тощо;

– формування рекомендацій для педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників закладу освіти щодо доцільних методів навчання та організації роботи з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування) та їхніми батьками або законними представниками;

– формування рекомендацій для батьків або законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

 

  1. V. Порядок застосування заходів виховного впливу в закладі освіти
  2. Заходи виховного впливу застосовуються для відновлення та нормалізації відносин між учасниками освітнього процесу після випадку булінгу (цькування) з метою створення та сприятливого для навчання та роботи освітнього середовища.
  3. Заходи виховного впливу застосовуються у разі наявності факту булінгу (цькування) в закладі освіти по відношенню до кривдника, потерпілого та свідків.
  4. Заходи виховного впливу мають забезпечити дотримання прав та інтересів сторін булінгу (цькування), необхідне виховання та освіту, соціальну та психолого-педагогічну допомогу.
  5. Заходи виховного впливу реалізуються педагогічними, науково-педагогічними працівниками закладу освіти із залученням необхідних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги, в тому числі територіальних органів (підрозділів) служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тощо.
  6. Необхідні заходи виховного впливу визначає та планує комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
  7. Засновник закладу освіти вживає необхідних заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу, в тому числі залучення (за потреби) необхідних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги тощо.
  8. Керівник закладу освіти забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
  9. Практичний психолог та соціальний педагог у межах своїх посадових обов’язків:

– діагностують стан психологічного клімату в колективі, в якому відбувся булінг (цькування);

– за результатами діагностики розробляють план корекційної роботи з кривдником та свідками із залученням батьків або законних представників;

– розробляють та реалізують програму індивідуальної реабілітації для потерпілого;

– розробляють профілактичні заходи для групи (класу), в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування);

– для батьків або законних представників;

– здійснюють супровід педагогічних, науково-педагогічних працівників, які забезпечують освітній процес для групи (класу), в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування);

– забезпечують надання психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

 

  1. Педагогічні, науково-педагогічні працівники, які забезпечують освітній процес для групи (класу), в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування):

– виконують рекомендації комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти щодо доцільних методів навчання та організації роботи з неповнолітніми або малолітніми сторонами булінгу (цькування) та їхніми батьками або законними представниками;

– забезпечують інтеграцію антибулінгового компоненту в освітній процес, який визначається правилами поведінки учасників освітнього процесу в закладі освіти, статутом закладу освіти,  законодавством;

– виробляють спільно з здобувачами освіти правила взаємодії групи (класу) під час освітнього процесу.

 

Телефони довіри

 

  • Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
  • Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
  • Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
  • Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
  • Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;
  • Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
  • Національна поліція України 102.

Відповідно до ст.76 Закону України «Про освіту» учасники освітнього процесу мають бути забезпечені психологічним супроводом та соціально-педагогічним патронажем. Психологічна допомога або підтримка здобувачів освіти, їхніх батьків, родичів та педагогічних працівників здійснюється відповідно до Положення про психологічну службу в системі освіти України та рекомендацій МОНУ.

Новий професійний стандарт практичного психолога затверджено наказом Мінекономіки від 24.11.2020 № 2425. Професійний стандарт – це інструмент для систематизації вмінь і навичок (створення посадових інструкцій); підготовки молодих фахівців; само- та оцінювання діяльності практичних психологів; підвищення кваліфікації та професійного саморозвитку.

Практичний психолог навчального закладу забезпечує реалізацію нижче вказаних трудових функцій та розвиває відповідно до них професійні компетентності.

  1. Здійснення психологічної профілактики:
  • здатність визначати актуальні напрями і завдання психологічної профілактики з урахуванням моніторингу та аналізу соціально-психологічної ситуації в закладі освіти відповідно до визначених завдань, особливостей розвитку та вікових особливостей цільової аудиторії;
  • здатність планувати, організовувати та визначати ключові показники ефективності психологічної профілактики відповідно до визначених завдань, потреб, особливостей розвитку та вікових особливостей цільової аудиторії;
  • здатність обирати та практично застосовувати інструменти (методи, методики, процедури), види, форми та змістове наповнення психологічної профілактики відповідно до визначених завдань, потреб, особливостей розвитку та вікових особливостей цільової аудиторії;
  • здатність оцінити ефективність психологічної профілактики відповідно до визначених завдань.
  1. Здійснення психологічної просвіти щодо психологічного благополуччя та психічного здоров’я:
  • здатність визначати актуальні напрями і завдання психологічної просвіти з урахуванням моніторингу та аналізу соціально-психологічної ситуації в закладі освіти відповідно до визначених завдань, потреб, особливостей розвитку та вікових особливостей цільової аудиторії;
  • здатність планувати, організовувати та визначати ключові показники ефективності психологічної просвіти відповідно до визначених завдань, потреб, особливостей розвитку та вікових особливостей цільової аудиторії;
  • здатність обирати та практично застосовувати інструменти (методи, методики, процедури), види, форми та змістове наповнення психологічної просвіти відповідно до визначених завдань, потреб, особливостей розвитку та вікових особливостей цільової аудиторії;

– здатність оцінити ефективність психологічної просвіти відповідно до визначених завдань.

  1. Здійснення психологічної діагностики:

– здатність визначати потребу у проведенні, планувати та організовувати процедуру психологічної діагностики відповідно до особливостей розвитку та вікових особливостей цільової аудиторії та актуального стану освітнього середовища;

– здатність обирати та практично застосовувати методи психологічної діагностики відповідно до визначених завдань, потреб цільової аудиторії та актуального стану освітнього середовища;

– здатність інтерпретувати результати психологічної діагностики, робити висновки та прогнози, формувати та надавати рекомендації учасникам освітнього процесу;

– здатність визначати потребу у проведенні, планувати та організовувати процедуру скринінгу відповідно до особливостей розвитку та вікових особливостей цільової аудиторії та актуального стану освітнього середовища.

  1. Надання психологічної допомоги за запитом та/або до виявленої потреби в такій допомозі:

– здатність визначати структуру, зміст, види психологічної допомоги (психологічне консультування, психологічний супровід, психологічний тренінг, розвивальна діяльність), форми (індивідуальна, групова, сімейна) та методи відповідно до запиту та/або виявленої потреби в такій допомозі;

– здатність планувати, реалізовувати та визначати ефективність психологічної допомоги (психологічного консультування, психологічного супроводу, психологічного тренінгу, розвивальної діяльності) відповідно до визначених завдань, прогнозувати (проєктувати) вплив психологічної допомоги на результати навчання здобувача освіти, професійної діяльності педагогічних (науково-педагогічних) працівників та рівень психологічної безпеки освітнього середовища.

  1. Здійснення власного професійного розвитку та самоосвіта:

– здатність планувати та реалізовувати індивідуальний професійний розвиток та самоосвіту відповідно до визначених актуальних потреб;

– здатність використовувати зовнішню та внутрішню супервізію та інтервізію як інструмент професійної підтримки та розвитку;

– здатність до рефлексії, самопізнання та самовдосконалення;

– здатність до самооцінювання професійної діяльності, критичної саморефлексії та визначення індивідуальних потреб у професійному розвитку та самоосвіті.

  1. Співпраця з педагогічними (науково-педагогічними) працівниками щодо організації ефективної професійної діяльності та співучасть у створенні, підтримці та розвитку психологічно безпечного освітнього середовища у закладі освіти:

– здатність планувати, реалізовувати та інтерпретувати результати моніторингових досліджень та виявляти актуальний стан психологічної безпеки освітнього середовища, наявних  ризиків, готувати пропозиції (стратегічні цілі, завдання, заходи) щодо їх уникнення та відновлення психологічної безпеки освітнього середовища;

– здатність надавати психолого-педагогічну допомогу педагогічним (науково-педагогічним) працівникам в організації освітнього процесу та створенні, підтримці і розвитку психологічно безпечного освітнього середовища, брати участь в діяльності закладу освіти із забезпечення освітньої діяльності та освітнього процесу, передбаченої законодавством та установчими документами;

– здатність встановлювати, підтримувати професійні контакти, співпрацювати з профільними фахівцями та професійними організаціями у сфері охорони здоров’я, соціального захисту, охорони правопорядку, представниками територіальної громади та іншими зацікавленими сторонами щодо виконання трудових функцій.

  1. Здійснення організаційно-методичної роботи під час виконання трудових функцій:

– здатність до самоорганізації, планування та підготовки до здійснення трудових функцій;

– здатність до документування трудової діяльності.