Геніїв у нашого народу багато…
Так уже склалося,що Бог посилаючи випробування кожній людині на землі, дає можливість і силу його перенести.
Світлі особистості, які є в історії нашого народу, також мали свою високу місію в українському духовному просторі, бо генетичний код нації закодований у Слові. З Альфи та Омеги починається наше відродження і пробудження… Не навчитися любити і відчувати літературу – це обікрасти себе. І так важливо зрозуміти це все саме сьогодні.
…Таке життя – страшне і безголове,
Як не руїна, то таки війна.
А далі що? Ми сироти без Слова…
Не буде Бога – буде сатана.
Еволюція народу закладена в еволюції духу, бо духовний занепад веде до занепаду фізичного…
Уже традиційно, в читальному залі бібліотеки Вищого професійного училища № 24 м. Заставна Чернівецької області відбулася презентація чергових виставок літератури письменника-гумориста Остапа Вишні та поета – пісняра Андрія Малишка.
Трагічно – творчі долі митців їх зоряних часів тісно переплетені барвінком могутнього ліричного обдарування, рідкісного душевного багатства, полум’яного темпераменту, шаленого ритму життя.
Обидвоє відчули на собі звання народних улюбленців, патріотів рідної землі та клеймо «ворогів народу», які не за стандартами і уставленими мірками дозволяли собі оспівувати велич України в запахах чебрецю і м’яти, згадувати народні традиції, прислів’я та приказки, мати свій авторський голос, свій гумор, сміх, сум, жаль і любов…
«Золотим соняхом української поезії» називали сучасники А. Малишка за його душевну щедрість, якої вистачило би на всю Україні. Його ім’я давно вже вписане золотими літерами в історію української культури, а «Пісня про рушник», « Пісня про вчительку», «Моя стежина», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі» та інші, які покладені на музику, збагатили фонд української пісні, стали народними, уквітчали сучасну літературу і стали візитівкою українців у світі.
Про свою ж творчість сам Остап Вишня зазначав, що був би надзвичайно щасливий, якби зміг нею викликати в народу теплу і хорошу усмішку…
« Але як це трудно!…Ви уявляєте собі: народ радісно усміхнувся!», писав він.
І через скільки літ, завдяки творчості цих митців, ми маємо можливість, бути ліриками, мрійниками, виконавцями і слухачами пісень, щиро сміятися над гуморесками та фейлетонами Вишневих усмішок.
Хочеться вірити, що цікава розмова спонукає учасників зустрічі до кращого пізнання мистецтва «Слова», необхідності читати, думати, приєднатися до творчості Остапа Вишні та Андрія Малишка нехай на мить, – аби не просто так…
